Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 910/10188/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Корнілова Ж.О., Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА Холдинг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі № 910/10188/16 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Шинака Україна"дотовариства з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА Холдинг"простягнення 174 093, 98 грн.,за участю представників

позивача: Грибан Ж.В.,

відповідача: Колісник О.А.,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Шинака Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА Холдинг" про стягнення 174 093, 98 грн. заборгованості за договором підряду № 115.KR від 27.07.2015.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано і прийнято нове, яким позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 174 093, 98 грн. заборгованості.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між товариством з обмеженою відповідальністю "Шинака Україна" (підрядником) та товариством з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА Холдинг" (генеральним підрядником) 27.07.2015 укладено договір підряду № 115.KR, відповідно до умов якого генеральний підрядник доручає, а підрядник зобов'язується за завданням генерального підрядника та згідно з будівельними нормами виконати на свій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами комплекс робіт з улаштуванням кладки стін на об'єкті "Реконструкція головного виробничого корпусу підприємства на вул. Луцькій, 20 в м. Нововолинськ" відповідно до умов договору, додатків та додаткових угод до нього, котрі є невід'ємною частиною договору, ліквідувати недоробки та дефекти, що виявлені в ході виконання робіт, приймання робіт генеральним підрядником або протягом гарантійного строку та передати закінчені роботи останньому, а генеральний підрядник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

Пунктом 2.1 договору в редакції додаткової угоди від 21.08.2015 № 1 передбачено, що загальна вартість виконання повного комплексу робіт визначається виходячи з договірної вартості окремих видів робіт, узгодженої сторонами, в установленому договором порядку та вказується в "Договірній ціні" (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору. Договірна ціна є твердою та складає 538 763, 53 грн.

Положеннями п. 6.1.1 договору передбачено, що генеральний підрядник перераховує авансові платежі підряднику відповідно до графіка авансових платежів (додаток № 6 до договору).

Відповідно до п. 6.2 договору оплата фактично виконаних підрядником робіт (етапів робіт) здійснюється через п'ятдесят календарних днів з моменту отримання від останнього правильно оформлених оригіналів рахунка-фактури та акта виконаних будівельних робіт, підписаного обома сторонами. Кожен рахунок повинен містити посилання на дату та номер договору і акта виконаних будівельних робіт. При цьому належна до сплати сума згідно з актами виконаних будівельних робіт та довідок про вартість будівельних робіт та витрат зменшується на суму: попередньо виплачених авансових платежів (якщо такі виплачувалися); вартості матеріалів, що передається генеральним підрядником підряднику в обсягах, що перевищують погоджені договором; штрафи та інші санкції, що були нараховані підряднику за умовами договору та чинного законодавства; вартість генпідрядних послуг; сума утримання, на умовах, викладених в п. 6.6 договору; суму сумнівного/невірно сплаченого/несплаченого податку на додану вартість; суму страхової премії згідно з п. 5.3 та п. 6.9 договору.

За умовами п. 7.1 договору роботи, виконані за цим договором, приймаються генеральним підрядником за актом виконаних будівельних робіт, форма якого встановлена згідно з додатком № 3 до договору та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, форма якої встановлена згідно з додатком № 4 до договору. Дата підписання сторонами яких є датою передачі такого обсягу робіт (етапів робіт), а передача підрядником всього обсягу виконаних робіт генеральному підряднику оформляється фінальним актом приймання виконаних підрядних робіт, дата підписання сторонами якого є датою передачі всього обсягу робіт.

Пунктом 12.7 договору визначено, що за порушення строків закінчення виконання повного комплексу робіт, визначених графіком виконання робіт (додаток № 2), підрядник сплачує генеральному підряднику неустойку у розмірі 0,5 % від загальної вартості договірної ціни за кожен день прострочення.

На виконання умов договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на суму 538 763, 53 грн., що підтверджується копіями акта приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року та акта приймання виконаних будівельних робіт за січень 2016 року. Разом з тим, за твердженням позивача, відповідач за виконані роботи розрахувався частково, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 174 093, 98 грн., що і стало підставою для звернення з даним позовом.

У свою чергу відповідачем на підставі п. 12.7 договору нараховано позивачу неустойку в розмірі 406 766, 46 грн., про сплату якої позивачу надіслана вимога від 01.04.2016 № 130/1. В подальшому у зв'язку з невиконанням позивачем вимоги про сплату неустойки відповідачем надіслано на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.05.2016 № 180 в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що грошові зобов'язання відповідача припинилися перед позивачем на підставі заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за укладеним між сторонами договором відсутня.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове - про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач мав на меті здійснити зарахування зустрічних вимог, які за своєю природою не є однорідними, що унеможливлює здійснення такого зарахування, оскільки суперечить правилам, встановленим ст. 601 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно зі ст.ст. 202, 203 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахуванням можуть припинятися тільки однорідні вимоги. Вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет. Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Відповідно до п. 1.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що відповідач у даній справі має на меті здійснити зарахування зустрічних вимог, які за своєю природою не є однорідними, що, в свою чергу, унеможливлює здійснення такого зарахування, оскільки суперечить встановленим ст. 601 Цивільного кодексу України правилам.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Апеляційним господарським судом встановлено, що на виконання п.п. 7.1, 7.2, 7.2.1, 7.2.2 договору позивачем надано відповідачу для затвердження акт приймання-передачі виконаних робіт за серпень 2015 року та за січень 2016 року з довідками про вартість робіт, які підписані сторонами, однак, відповідачем не оплачено позивачу вартість фактично виконаних робіт в сумі 174 093, 98 грн.

Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог і не вбачає порушення або неправильного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К.Судді: Корнілова Ж.О. Малетич М.М.